Заклад дошкільної освіти комбінованого типу (ясла-садок) №1 Кам'янка-Бузької міської ради








Асистент вихователя

 

ПОРАДИ БАТЬКАМ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ

Прийміть ситуацію, змиріться з нею, не думайте про те, як і чому це трапилось, розмірковуйте, як із цим жити далі. Пам’ятайте, що всі ваші страхи та «чорні думки» дитина відчуває інтуїтивно. Якщо не хочете, щоб дитина росла нервовою, похмурою, намагайтесь знайти в собі сили оптиміс­тично дивитися в майбутнє.

Ніколи не жалійте дитину лише тому, що вона не така, як усі. Даруйте дитині свою любов та увагу, але не забувайте, що усі члени родини мають можливість для саморозвитку та повноцінного життя.
Організовуйте побут так, щоб ніхто в родині не відчував себе «жертвою», відмовляючись від особистого життя. Не захищайте дитину від обов’язків та проблем. Якщо стан дитини дає змогу, вигадайте їй прості домашні обов’язки, намагайтеся навчити дитину піклуватися про інших. Вирішуйте всі справи разом із нею.
Надайте дитині самостійність у діях та прийнятті рішень. Стимулюйте її пристосувальну активність; допомагайте в пошуку прихованих можливостей. Розвивайте вміння та навички самообслуговування.
Пильнуйте за своєю зовнішністю та поведінкою. Дитина повинна пишатися вами. Не бійтеся відмовити дитині в чому-небудь, якщо вважаєте її вимоги надмірними. Однак проаналізуйте кількість заборон, з якими стикається дитина. Продумайте, чи всі вони обґрунтовані, чи є можливість скоротити обмеження, зайвий раз проконсультуйтеся з лікарем чи психологом.
Частіше розмовляйте з дитиною. Пам’ятайте, що ані телевізор, ані радіо не замінять вас.  Не обмежуйте дитину в спілкуванні з ровесниками.
Частіше дослухайтесь до порад педагогів та психологів. Певне захворювання дитини з ООП потребує специфічного догляду, а також спеціальних знань та вмінь. 
Спілкуйтесь із родинами, де є діти з ООП. Це важливо не лише для вас, а й для дитини, якій ви можете зробити послугу на все життя, знайшовши друзів або (що дуже часто буває) супутника життя.

 

Батьківський порадник «Поради батькам щодо роботи з дітьми із розладом аутичного спектру».

Основним орієнтиром розвитку дитини з аутизмом має бути різноманітне, емоційно насичене спілкування з нею батьків. Батьки мають розмовляти з нею більше, аніж зі здоровою дитиною.  

 

Постійно стимулюйте інтерес дитини до зовнішнього світу. Зацікавлене виконання вами режимних моментів і не байдуже, лагідне ставлення до дитини, позначення емоційних станів різними звукосполученнями сприятиме емоційному «зараженню» малюка. Це, своєю чергою, поступово викликатиме в неї потребу в контакті і започатковуватиме поступову зміну дитиною свого власного емоційного (часто агресивного) стану. 

Застосовуйте (як можливий) метод мобілізації дитини до гри без усіляких вимог і інструкцій лише з метою налагодження емоційно сприятливого, довірливого контакту, навіть не зважаючи на те, що дитина може не звертати на вас увагу.
Навчайтеся зчитувати її елементарні спроби вступати з вами в контакт і посмішкою (лагідним голосом, ніжним поглядом, обіймами, багаторазовим повторенням її імені тощо) заохочуйте дитину до продовження цього контакту. 
Знайомте з різними джерелами інформації (книги, журнали, телебачення, радіо, комп’ютер); показуйте їхню роль в житті людей.
Розвивайте відчуття приналежності різних предметів навколишнього середовища, здійснюючи це з урахуванням труднощів розуміння аутичною дитиною зверненого мовлення. Спочатку слід розвивати в малюка вміння обстежувати навколишнє середовище і орієнтуватися в його предметному світі. 
 
Отже, тісне спілкування, постійні розмови з дитиною, пояснення всього, що відбувається, розвиває емоційно-чуттєві якості маленької людини, і з часом він навчиться спілкуватися з близькими, висловлювати свої почуття і емоції за допомогою слів. Виховання малюка, котрий страждає раннім дитячим аутизмом, має свої специфічні особливості, і займає багато часу і сил .Потрібно постійно займатися з дитиною, у жодному разі не пускаючи на самоплив, інакше розвиток психоемоційної сфери дитини зупиниться або відкотиться на початковий рівень.
 

 

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ БАТЬКІВ НА ТЕМУ: «БУДЬ ДРУГОМ ДЛЯ СВОЄЇ ДИТИНИ»

 

Справжні дружні стосунки між батьками і дітьми – важлива умова міцних сімейних уз. Ці 10 дорогоцінних порад дозволять вам встановити по-справжньому довірчі стосунки зі своєю дитиною.

1. Частіше говоріть дитині, що ви її любите

Це так просто, але чомусь ми так рідко це говоримо своїм дітям. Говоріть дитині «Я люблю тебе» кожен день, не залежно від його віку. І навіть під час сварки та нерозумінь завжди знаходіть в собі сили сказати цю просту фразу. Ці слова мають велике значення у встановленні справжніх довірчих відносин між дітьми і батьками.

2. Грайте з дитиною в ігри

Якщо у вас дівчинка, то навіть самому строгому татові варто пограти зі своєю дочкою в ляльки. Грайте з дітьми в рольові ігри, в м’яч, комп’ютерні ігри, а також разом піти пісні і робіть вироби. Головне – отримувати задоволення від гри і показувати його своїм дітям. В іграх дозвольте вашій дитині побачити свого однолітка і друга.

3. Будьте з дитиною максимально чесним

Справжні довірчі відносини з дитиною можливі, якщо ви будете з нею максимально чесним. Будьте з дітьми щирими і відкритими. Пам’ятайте, що будь-яка інформація, яку ви приховаєте від дитини, рано чи пізно спливе на поверхню, після чого діти не зможуть вам довіряти.

4. Діліться з дитиною вашими поглядами і традиціями

Часто розмовляйте зі своєю дитиною про ваші поглядах на життя, релігії, традиціях і т.д. При цьому цікавтеся її думкою, а також максимально чесно відповідайте на всі питання, які вам задає дитина. Такий обмін думками дуже важливий для встановлення контакту з дітьми.

5. Дайте дитині прізвисько

Придумайте для своєї дитини особливе прізвисько, яким будете називати його тільки ви. Це прекрасний символ близькості і довірчих відносин між батьками і дітьми. Навіть після десятка років подорослішавша дитина буде пам’ятати про своє «кодове ім’я».

6. Дозволяйте дитині допомогти вам

Дозвольте дитині почуватися справжнім другом, який завжди допоможе. Нерідко батьки не дозволяють своїм дітям допомагати їм по господарству. Прибирання по дому, покупки в супермаркеті, приготування їжі та ремонт – відмінний привід дати дитині можливість проявити себе.

7. Запитуйте думку своїх дітей

У спілкуванні з дітьми важливо відмовитися від імперативних методів виховання. Дозволяйте дитині самій вибирати собі одяг і речі. Прислухайтеся до її думки. А якщо ви з нею не згодні, то намагайтеся пояснити свою позицію, але при цьому давайте їй свободу вибору. Крім того, запитуйте у дитини, як на вас сидить взуття чи одяг. Це підвищить самооцінку дітей і дасть їм зрозуміти, що вони з вами на рівних.

8. Приділяйте більше часу своїй дитині

Якщо ви хочете, щоб ваша дитина відчула себе вашим другом, то знаходіть час для спільних прогулянок по парку, походів у кіно, на каток або в кафе. Зіграйте з вашим сином або дочкою в боулінг або просто пройдіться по магазинах. 

9. Подорожуйте

Подорож – відмінний привід для встановлення довірчих, близьких стосунків зі своїми дітьми. Далеко від домашніх турбот, роботи та навчання можна чудово провести час в який-небудь іншій країні.

У нових країнах відвідуйте з дитиною музеї та виставки, цікавтеся чужою культурою і кухнею. Це відмінні теми для справжніх дружніх розмов, під час яких можна обмінятися враженнями.

10. Влаштовуйте сімейні сніданки, обіди та вечері

Прекрасно, якщо у вашій родині є такі традиції. Сімейний обід – це, перш за все хороший грунт для бесід та обміну думками. Важливо в цей час відключити телевізор і зосередитися тільки на спілкуванні за столом.

 

 

Відповідно до Наказу Міністерства освіти і науки України від 20 травня 2016  № 544 «Про внесення змін до наказу Міністерства освіти і науки України від 4 листопада 2010 року № 1055» у закладах дошкільної освіти введено посаду асистента вихователя. В інклюзивних групах вводиться посада асистента вихователя закладу дошкільної освіти з розрахунку одна штатна одиниця на одну групу.

Асистент вихователя за потреби працює зі всією групою. Основним завданням асистента вихователя є допомога вихователю в забезпеченні індивідуального підходу в освітньому процесі, створенні індивідуальної програми розвитку для дитини з особливими освітніми потребами